Столовий буряк

Содержание
  1. Столовий буряк — НАУЧНАЯ БИБЛИОТЕКА
  2. Свекла
  3. Лечебные свойства
  4. В медицине
  5. В народной медицине
  6. В восточной медицине
  7. В научных исследованиях
  8. Для похудения
  9. В кулинарии
  10. Напитки
  11. В косметологии
  12. Для очистки организма
  13. Польза и вред вареной свеклы для организма человека
  14. Польза и вред вареной свеклы при похудении
  15. Польза и вред салата с вареной свеклой и морковью
  16. Польза и вред вареной красной свеклы
  17. Польза и вред вареной свеклы для печени
  18. Столовий буряк
  19. Хімічний склад столового буряка
  20. Властивості столового буряка
  21. Користь столового буряка
  22. Шкода столового буряка
  23. Калорійність столового буряка
  24. Рецепти із столового буряка
  25. Салат із столового буряка
  26. Їдальня маринована буряк
  27. Ікра із столового буряка
  28. Лікувальні властивості столового буряка
  29. Зберігання столового буряка
  30. Свекла столовая: полезные свойства, выращивание, сорта, агротехника, рецепты
  31. Полезные свойства
  32. Условия выращивания
  33. Агротехника
  34. Сорта
  35. Вопрос — ответ. почему свекла вырастает с «бородой»?
  36. Кулинарные рецепты. икра из свеклы
  37. Свекла с хреном
  38. Кращі сорти столового буряка
  39. Ранні сорти буряка
  40. Середні сорти столового буряка
  41. Пізні сорти столового буряка

Столовий буряк — НАУЧНАЯ БИБЛИОТЕКА

Столовий буряк

14

ЗМІСТ

I. Вступ

1) Овочівництво як галузь сільського господарства

2) Роль овочів у харчуванні людини

II. Технологія вирощування столового буряка

III. Зберігання столового буряка

IV. Технологія переробки столового буряка

V. Техніка безпеки під час вирощування і переробки столового буряка

fВступ

1. Овочівництво — це галузь сільського господарства, що займається вирощуванням овочів.

Овочами називають соковиті органи трав'янистих рослини (головки, коренеплоди, цибулини, плоди, бульби, пагони, суцвіття) одно-, дво- та багаторічних культур, які використовують як продукти харчування і сировину для промислової переробки.

Залежно від хімічного складу, смакових якостей та запаху їх споживають сирими (огірок, помідор, перець, салат, редька, цибуля, часник, морква та ін.

), вареними (картопля, капуста, гарбуз, кабачок, квасоля, кукурудза цукрова), засоленими (капуста, огірок, помідор), сушеними (морква, картопля, цибуля, петрушка).

Овочі — цінний харчовий продукт. До їх складу входять вуглеводи, білки, жири, клітковина, вітаміни, мінеральні солі, органічні кислоти. Залежно від кліматичних умов зони овочеві культури вирощують із зрошенням (зрошуване овочівництво) і без зрошення (богарне).

Розрізняють також овочівництво (в теплицях, парниках тощо). Створення в спорудах закритого ґрунту сприятливого мікроклімату для рослин дає змогу вирощувати їх зимовий період і збирати два і більше врожаїв протягом року.

Деякі овочеві добре зберігаються протягом тривалого часу, що дає можливість використовувати їх у свіжому вигляді.

Метою вивчення теоретичних і практичних питань овочівництва є оволодіння методами вирощування високих урожаїв овочевих культур, зниження затрат праці на одиницю продукції та підвищення рентабельності культур.

На відміну від інших рослинницьких галузей в овочівництві широко застосовують такі агротехнічні заходи, як пікірування сіянців та вирощування розсади в парниках і теплицях, а також проводять вигонку, дорощування, пристановку та прищипування.

2. Вживання овочів у їжу позитивно впливає на нервову систему, поліпшує роботу органів травлення і внутрішньої секреції. За змістом сухих речовин вони (крім гороху, бобів, квасолі, часнику, хрону і катрану) значно поступаються перед іншими продуктами харчування.

Так, в огірках і кавунах сухої речовини міститься від 4 до 6 %, у коренеплодах — 11-17 %, зеленому горошку — до 20 %. Вміст білків у них також незначний — 1-2 %, лише у бобових культур і часнику він становить 6-7 % . Оскільки в овочах міститься багато води, енергетична цінність їх низька.

Однак у добовому раціоні людини на овочі припадає 15-20 % енергетичного балансу їжі. Середньорічні норма споживає овочів на одну людину становить 161 кг, з них найбільша частка припадає на помідори (39 кг), капусту (ЗО кг), огірки і моркву (по 15,5 кг).

До складу овочів входять майже всі поживні речовини, необхідні для активізування фізіологічних процесів і збереження працездатності організму. Овочі також є основним джерелом надходження вітамінів в організм. Вони стимулюють обмін речовин і беруть активну участь у захисті організму від багатьох захворювань.

Це, насамперед, каротин (провітамін А), аскорбінова кислота (вітамін С), тіамін (вітамін В), нікотинова кислота (РР) та ін. Більшість овочів не лише запобігають захворюванням, а й ефективними засобами лікування людини. Такі культури, як цибуля, часник, кріп, редька містять фітонциди і мають бактерицидні властивості.

Капуста ефективна при лікуванні виразки шлунка, атеросклерозу, захворюваннях печінки, зеленні овочі недокрів'я, ожиріння і поліпшують роботу серця. Столові буряки містять антоціан (синій пігмент), який сприяє регулюванню кров'яного тиску. Моркву рекомендують вживати при недокрів'ї і погіршенні зору. Тектин і клітковина овочів сприяють виведенню з організму шкідливих речовин і радіонуклідів.

Буряк — високоврожайна овочева культура. Застосування передових технологій забезпечує врожайність коренеплодів — 600-800 ц/га. В Україні районовані такі сорти і гібриди: Носівський плоский, Раннє диво, Бордо 237, Двонасінний, Червона куля, Дій, Делікатесний, Зміна, Регала F1, Редіна F1.

Технологія вирощування.

У сівозміні буряк розміщують в одному полі з морквою, особливо в період сходів та інтенсивного формування врожаю (червень — серпень). Нестача вологи в цей період призводить до здерев'яніння коренеплодів, а надлишок її сповільнює ріст і знижує врожайність. Непридатні для вирощування буряка кислі ґрунти.

При рН5 і менше сходи з'являються повільно і зріджуються, а рослини дуже погано ростуть. Тому такі ґрунти потрібно вапнувати. Вапно, як і добрива, вносять пор 0,5-1 нормі за гідролітичною кислотністю під зяблеву оранку або попередник.

Високі врожаї столового буряка мають і на окультурених торфовищах, однак смакові якості І лежкість коренеплодів дещо погіршується.

Підготовка ґрунту і удобрення буряка майже такі самі, як і морква. З ' гербіцидів під пересівну культивацію або боронування вносять голітікс (5.0-6.0 кг/га препарату). Позитивно реагує буряк на внесення мікродобрив, особливо борних і марганцевих, а на торфовищах — мідних.

Насіння доцільно висівати у два строки: перший раз -* відразу після сівби ранніх зернових, вдруге — у першій половині травня. На посівах другого строку сівби майже не утворюється цвітуха, коренеплоди ніжніші і краще зберігаються взимку. Тому врожай перших строків сівби використовують здебільшого в літньо-осінній період, а другого — для зберігання.

Насіння висівають широкорядним (45-60 см), широкосмуговим (ширина смуги 10-12 см), або стрічковим (20-50 см) способом. Норма висіву багатострокового насіння І класу 12-16, однострокового 8-10 кг/га. Глибина загортання 3-4 см. До і після сівби проводять коткування. Ефективне внесення мінеральних добрив у рядки під час сівби (N20, P20, К20).

Буряк вирощують і розсадним способом. Розсуду вирощують у теплицях або парниках так само, як і розсаду ранньої капусти. Насіння висівають у третій декаді лютого. Вік розсади 50-60 днів. У відкритий грунт рослини висаджують у фазі 4-5 справжній листків.

Ширина міжрядь 60 см, відстань між рослинами в ряду 7-Ю см. При висіванні багатострокового насіння треба проріджувати сходи боронуванням у фазі двох справжній листків. Загущені посіви букетують з наступним боронуванням або проривають вручну.

При остаточному формуванні на 1 га посіву залишають до 500 тис. рослин.

Для знищення бур'янів посіви буряка у фазі 2-4 справжні листки обробляють гербіцидом бетанолом АМ (2-5 кг/га), голом (5,0 кг/га), набу (1,0-2,0 кг/га). Проти шкідників (бурякової блохи, бурякового довгоносика, бурякової мухи, попелиці, кліщів) посіви обприскують інсектицидами та пестицидами використовувати буряк столовий на пучкову продукцію забороняється.

Збирають буряк до настання заморозків, бо підмерзлі коренеплоди втрачають смакову якість і погано зберігаються. При збиранні їх очищають від гички, сортують на товарні й нетоварні, з яких окремо виділяють дрібні.

Товарні коренеплоди затарюють і відправляють на реалізацію або на зберігання, дрібні — зберігаються в овочесховищах або траншеях для вигонки в закритому ґрунті, нетоварні (перерослі, механічно пошкоджені, прив'ялі) згодовують тваринам.

Гичку використовують для силування або згодовують тваринам у свіжому вигляді. Буряк на пучкову продукцію висівають під зиму або рано на весні. Норма висіву багатострокового насіння при підземній сівбі — 16-20, а однострокового — 11 кг/га. Глибина загортання 1-2 см. Місце вирощування, обробіток ґрунту, удобрення, способи сівби і догляд за рослинами такі самі, як і для моркви.

Збирають буряк з гичкою, коли діаметр коренеплодів досягає 3-3,5 см. Запізнюватися із збиранням рослин підземних посівів не слід, бо вони швидко стрілкуються і втрачають якість. Після збирання рослини миють, в'яжуть у пучки, затарюють і відправляють на реалізацію. При заготівля садибного матеріалу для вигонки відбирають коренеплоди масою 25-50 г.

Гичку відрізують у день збирання врожаю на 2-3 см вище центральної бруньки. Грунт для висаджування готують завчасно, вирівнюють, формують грядки. Починають вигонку в теплицях із січня, а в парниках — з кінця лютого. Щоб полегшити висаджування буряків, корінь обрізують. Коренеплоди висаджують листовим способом (10-15 кг/м ).

Зверху їх засипають на 1 см землею, щоб запобігти загниванню верхівкової бруньки. Температуру підтримують у межах 18-20° С, в міру підсихання грунт поливають. За таких умов листки підростають за 20-30 днів. Урожайність буряка становить 10-18 кг/м2 теплиці і 15-16 кг на раму в парниках.

В Україні насіння буряка столового для одержання маточних коренеплодів висівають у Лісостепу та на Поліссі в другій половині травня — на початку червня, а в Степу — в третій декаді червня. Висівання в такі строки дає строки дає змогу мати вирівняний якісний садивний матеріал з морфологічними ознаками сорту.

При висаджуванні в одному господарстві 2-3 сортів просторова ізоляція між ними має бути не менше 2.000 м на відкритій місцевості і 800 м — на захищеній; між посівами столового, кормового і цукрового буряків площею понад 1 га на відкритій місцевості * 10, а на захищеній — 5 км.

Технологія вирощування маточників така сама, як і коренеплодів на товарних посівах. Протягом вегетації проводять 2-3 сортових прополювання, видаляючи слаборозвинені і не типові рослини, а перед збиранням урожаю — апробацію.

Збирають маточники до настання заморозків. Що не пошкодити центральної бруньки, при обрізуванні гички на коренеплодах залишають черешки довжиною 1-1,5 см.

Одночасно із збиранням їх сортують за морфологічними ознаками сорту (типовість головки, забарвлення черешків, листків, коренеплодів тощо) і складають акт відбору моточків. Для насінників відбирають коренеплоди масою 200-400 грам.

На 1 га насінників на зберігання закладають 41-56 тис. коренеплодів залежно від способу сівби і 15-20 % страхового плоду.

Маточні коренеплоди зберігають у траншеях або в овочесховищах з активною вентиляцією при температурі 2-4° С. Ширина і висота бортів більша ніж для моркви. При великих насінницьких масивах його зберігають у наземних буртах, які закладають уздовж площі висаджування. Підготовка ґрунту під насінники така сама, як і під насінники моркви.

Одночасно з підготовкою ґрунту розкривають бурти. Вибирають коренеплоди в день висаджування, щоб запобігти прив'яленню їх. Навіть незначне прив'ялення затримує відростання насінників і помітно знижує врожай та посівну якість насіння. При вибиранні маточників вибирають відмерзлі та пошкоджені хворобами (бактеріозом, сухою і серцевинною гниллю) коренеплоди.

Для вирощування еліту коренеплоди вибраковують також за забарвленням та кількістю м'якоті. Висаджують коренеплоди рано навесні машинами ВПУ-4, ВПУ-4М у підготовлені борозни або щілини. Глибина садіння залежить від розміру коренеплодів: верхівка має бути вкрита землею на 2-3 см. Схема садіння 70/35 см забезпечує густоту рослин 40,8 тис./га.

У деяких господарствах коренеплоди висаджують за схемою 70/70 см по 1-2 в ямку. Ефективне також висаджування і за схемою 60/30 — 35 см. Догляд за рослинами такий самий, як і ні насінниках моркви. До цвітіння проводять 1-2 сортових прополювання під час яких видаляють «упертюхи», а також рослини, уражені хворобами і нетипові.

Перед цвітінням насінники обстежують, складають акт сортового обстеження, який додають до акту апробації. У період цвітіння проводять також сортове обстеження за прийнятою методикою. У південних районах насінництво буряка економічно вигідне лише при зрошуванні. Під час вегетації плантації поливають не менш як 2-3 рази поливною нормою 1000-1200 м» води на гектар.

Для кращого дозрівання насіння на елітних посівах на початку формування посіву прищипують квітконосні пагони на 1/3-1/4 довжини. Збирають насінники, коли побуріють клубочки на 1/3 пагона І порядку, жаткою ЖУС-4,2. Після підсихання насіння обмолочують зерновими комбайнами (кількість обертів барабана зменшують до 400 за хвилину).

Після просушування насіння доводять до посівних кондицій, перевіряють його посівну якість і затарюють. Вологість його не повинна перевищувати 14%.

Урожайність насіння становить 15-20 ц/га.

Зберігання столового буряка.

При зберіганні коренеплідної продукції в умовах виробництва втрати досягають 20-25%. Це пояснюється тим, що на зберігання надходить понад 30% нестандартної та бракованої продукції, яку взагалі не можна закладати в сховища на тривале зберігання. Тому браковану продукцію треба відразу використовувати на кормові цілі, а нестандартну — закладати на короткочасне зберігання.

Усі коренеплоди, з винятком редиски, мають дворічний цикл розвитку. Біологічною основою зберігання коренеплодів є використання такого стану під час якого завершується їх підготовка до генеративного розвитку. Цей період називається періодом спокою. Тривалість його визначається генетичної природою сорту, умовами вирощування та режимом зберігання.

Коренеплоди з ніжними покривами (морква, селера, петрушка) зберігаються гірше, ніж коренеплоди з міцними покривами (столові буряки, бруква).

Для тривалого зберігання столові буряки сіють наприкінці травня.

Коренеплоди найкраще ростуть на ґрунтах легкого гранулометричного складу, що добре забезпечений поживними речовинами (без надлишку азоту), з невисоким рівнем підгрунтових вод та рівномірним забезпеченням вологою протягом вегетації.

Вирощену продукції збирають при настанні технічної стиглості комбайнами брального або небрального типу. Після збирання комбайнами продукцію сортують на пунктах ПСК-6, ЛКС-20, РКС-10, які встановлюють під навісами. На збирання відбирають здорові (певних розмірів) плоди.

Столові буряки доброї лежкості вирощують на ґрунтах добре забезпечених поживними речовинами та вологою, з легким підґрунтям та з нейтральною реакцією ґрунтового розчину.

При настанні технічної стиглості урожай треба збирати протягом 10-15 днів, тому що плоди потім розтріскуються і при зберіганні рано проростають. Після збирання буряки сортують, вибраковуючи сильнотравмовані.

Незначні травми на головці коренеплодів заліковуються самі, спеціальних умов для цього не створюють. Це відбувається в період введення коренеплодів в основний режим зберігання. Найкраще зберігаються коренеплоди діаметром 8-14 см.

при температурі 0°С та відносній вологості повітря 80-85%.

Буряки продовольчого призначення при природній вентиляції зберігають у засіках завширшки до 3 м, маточні — до 2 м при висоті насипу 1,2 м. При активній вентиляції висоту засіків збільшують до 3 м.

Для зберігання буряків використовують також контейнери місткістю 300-400 кг. При закладанні буряків у бурти пізно восени вентиляцію можна не влаштовувати.

Перешарована продукція зберігається краще, оскільки зменшуються втрати маси.

При зберіганні в холодильниках буряки пошкоджуються білою паршею. Після ураження грибним хворобами особливо при нестачі кисню, з'являється мокра бактеріальна гниль.

Технологія переробки столового буряка

Консервування — це різні способи зберігання продукції, що швидко псується. Розрізняють біохімічний (мікробіологічний і ферментативний), фізичний та хімічний способи консервування.

Консервування заморожуванням — це переведення вільної вологи в кристалічний стан, внаслідок чого гине вся мікрофлора. Сушені консервовані продукти тривалий час зберігаються завдяки відсутності в них вільної вологи, без якої неможлива життєдіяльність мікрофлори і самого продукту.

Хімічний спосіб консервування ґрунтується на властивості мікрофлори розвиватися при певній кислотності середовища.

Фізичний спосіб (найпоширеніший) ґрунтується на дії високих чи низьких температур, високого осмотичного тиску.

Залежно від виду продукції сировину інспектують, миють, калібрують, сортують, очищують чи піддають тій чи іншій тепловій обробці, фасуванню, затарюванню, стерилізації, пастерелізації.

Інспектування — це видалення тієї сировини, яка може негативно вплинути на якість готової продукції: підгнила, механічно пошкоджена, деформована, перезріла чи недозріла. Інспектування проводять як до, так і після миття на рухомому конвеєрі при доброму освітленні.

Окремі види плодоовочевої сировини перед різанням чи подрібненням потребують теплової обробки, яку проводять різними способами: в гарячій воді, в водних розчинах солі, лугу або кислоти, в гарячих рослинному чи тваринному жирі, парою. Залежно від мети теплової обробки її здійснюють за допомогою бланшування, розварювання, підігрівання, обжарювання, пасерування.

Бланшування — обробка плодів та овочів парою або кип'яченою водою для інактивації ферментів.

Бланшування столових буряків здійснюють для розм'якшення тканин збереження їхнього кольору. Буряки бланшують парою в автоклаві при температурі 120° С або в безперервно діючих ошпарювачах протягом 15-20 хвилин. Після обробки буряків шкірочка легко відділяється, при різанні поверхня зрізу рівна, шматочки зберігають свою форму.

Стерилізація — це теплова обробка для повного знищення високою температурою всіх видів живої мікрофлори.

Обсмажування — надання певних смакових якостей овочам тепловою обробкою їх у жирі при зменшенні маси більш ніж на 30%. Пасерування -обсмажування овочів у жирі, при якому маса їх зменшується менш ніж на 30%.

Столові буряки на зиму засолюють, для чого підготовлену продукцію з спеціями заливають 4-6 %-м розчином солі.

Для виготовлення консервів очищені столові буряки ріжуть кубиками розміром 8-Ю мм або на брусочки з поперечним перетином 5/5 мм. Дрібні коренеплоди (діаметром менше 70 мм) консервують у свіжому вигляді.

Порізані буряк бланшують у киплячій воді або парою і швидко охолоджують у воді. Заливку готують у варильному котлі із 5-ти % цукру, 0,5 солі, 0,3 % лимонної кислоти. Заливку кип'ятять 3 хв., заливають у банки і закупорюють.

Режим стерилізації банок місткістю 0,5 л 25-25-25 при температурі 120° С та проти тиску 255 кПа.

Напівфабрикати із столових буряків, коренеплоди очищають на механічних машинах, а при потребі доочищають вручну. Після доочищення їх промиють чистою холодною водою. Для фасування напіфабрикатів використовують фанерні ящики, корзини, алюмінієві контейнери, чисту без побічних запахів тару масою брутто не більше 20 кг.

Упаковану продукцію зразу поміщають в холодильні камери з температурою 4-8° С та відносною вологістю повітря не менше 80%. Термін зберігання за таких умов не більше 24 год.

Напівфабрикати з буряків виготовляють у такому асортименті: буряки очищені цілі відварені; буряки нарізані кубиками, відварені чи припущені. При виготовленні напівфабрикатів дотримуються встановлених санітарних правил.

Підготовлені варені буряки нарізають кубиками (10 мм) на овочерізальних машинах. Нарізані буряки зберігають на повітрі не більше 30 хв. Для виготовлення напівфабрикатів з буряка очищеного варять на пару. Овочі, нарізані кубиками, припускають чи варять на пару. Столові буряки нарізані кубиками припускають при співвідношенні води та овочів у котлі 0,4:1.

Цілі чи нарізані овочі варять на пару в електрокотлах але касету з ними розміщують над водою. Буряки очищені цілі варять на пару 90 хв., нарізані кубиками, припускають 60 хв. або варять на пару 55 хв. Втрати буряка очищеного цілого при варінні на пару становлять 11%, нарізаного кубиками припущеного — 8%, звареного на пару — 14%.

Напівфабрикати з столових буряків відпускають у функціональних місткостях масою до 15 кг. Місткості після заповнення інтенсивно охолоджують до температури 6-8° С, але не довше ніж 2 год. При температурі 4-8 С напівфабрикати можна зберігати год.: буряки нарізані кубиками до 18, цілі- 18-24.

Напівфабрикати з буряків використовують при виготовленні салатів, вінегретів, холодних страв чи закусок.

Буряки гарнірні виготовляють кількох найменувань: «Буряки гарнірні цілими плодами», «Буряки гарнірні кубиками», «Буряки гарнірні брусочками». Для цього буряки очищають, нарізають, укладають у скляні чи металеві банки, заливають розчином, що містить цукор, сіль та лимонну кислоту, герметичне закупорюють і стерилізують.

Сировина повинна бути свіжою (не в'ялою), без захворювань та без гички, однорідна за забарвленням.

Технологічний процес виробництва консервів включає миття у мийних машинах різних конструкцій до повного видалення бруду. Промиті овочі інспектують, видаляючи недокондиційну сировину та домішки. Сортують буряки за розмірами на дрібні (діаметр 60-70 мм), середні (70-120 мм) та крупні (понад 120 мм).

Буряки для очищення ошпарюють в автоклавах чи паротермічних агрегатах під тиском 245 кПа до розм'якшення шкірки та м'якоті. Температура м'якоті в середині не повинна бути нижчою за 98° С.

Ошпарені буряки очищають від шкірки на машинах з терковою поверхнею (чи вручну) і швидко промивають холодною водою.

Приготування заливки. Попередньо пересіяні на ситі цукор і сіль завантажують у котел з розрахунку 5% цукру 0,5 солі та 0,3 лимонної кислоти, розчиняють при нагріванні й кип'ятять 3 хвилини.

Підготовлену сировину буряків укладають у скляні або металеві лаковані банки місткістю до 3 л. наповнюють заливкою, дотримуючись співвідношення нарізаних плодів (55-60%) і заливки (40-45%) (для цілих буряків відповідно 60-65 то 40-35%). Температура заливки в скляних банках не нижче 95° С. Наповнені банки закупорюють і стерилізують при температурі 120° С.

Источник: http://www.f-mx.ru/selskoe_lesnoe_xozyajstvo_i/stolovij_buryak.html

Свекла

Столовий буряк

Это овощная культура с древнейшей историей из семейства Амарантовых. Выращивали свеклу, родиной которой считают регион Средиземноморья, еще 4000 лет назад. Из корнеплода добывали натуральный краситель, использовали растение в медицине, кулинарии, и в промышленности.

Вода87,5887,06 91,02
Углеводы9,569,964,33
Пищевые волокна2,823,7
Белки 1,611,682,2
Жиры0,170,180,13
Калории (Ккал)434422
Калий325305762
Натрий7877226
Фосфор4038 41
Магний232370
Кальций1616117
Железо0,8 0,792,57
Цинк0,350,350,38
Витамин C4,93,630
Витамин B30,3340,3310,4
Витамин В90,1090,080,015
Витамин В60,067 0,067 0,106
Витамин B20,040,040,220
Витамин E 0,040,041,5
Витамин B10,0310,0270,1
Витамин А 0,0020,002 0,316
Витамин К0,00020,00020,4

Столовая свекла содержит сахара (сахароза, глюкоза, фруктоза), органические кислоты (щавелевая, яблочная, лимонная), пектины (1,2%), белок (1,7 %), бетаин, каротин (0,01 мг %), аскорбиновую кислоту (5-15 мг %), витамин В1 (0,02 мг %), витамин В2 (0,04 мг %), красители и соединения калия (288 мг %), магния (40-45 мг %), железа (1400 мкг / 100 г), меди (140 мкг /100 г), ванадия, бора, йода, марганца, кобальта, лития, молибдена, рубиди я, фтора и цинка.[4]

Следует учесть, что углеводы, содержащиеся в корнеплодах, представлены сахарозой (99 %), глюкозой и фруктозой (1 %). В свекольной же ботве содержание углеводов ниже (от 3 до 5 %), и представлены они на 3/4 глюкозой и фруктозой.

Этому способствует наличие в свекольных листьях инвертазы – фермента, который расщепляет сахарозу на фруктозу и глюкозу. В корнеплодах этот фермент отсутствует.

Поэтому пациентам с сахарным диабетом рекомендуется включать в свой рацион не корнеплоды, а непосредственно ботву, так как для усвоения сахарозы требуется большее количество инсулина. сахара в свекольных корнеплодах – 6,76 г %, а в листьях – 0,5 г %.

Листья столовой свеклы обладают большим лекарственным потенциалом по сравнению с корнеплодами: в листьях свеклы больше витамина С, тиамина (витамин В1), рибофлавина (витамин В2), пиридоксина (витамин В6), витамина А, витамина Е, витамина К. минералов в свекольных листьях также выше по сравнению с корнеплодами. Таким образом, корневая часть свеклы значительно уступает ботве по количеству содержащихся биологически активных веществ.[5]

Лечебные свойства

Лечебное значение столовой свеклы обусловлено наличием в ней многочисленных физиологически активных веществ в количествах, оказывающих лечебно-профилактическое воздействие. Сок обыкновенной свеклы обладает спазмолитическими, диуретическими и противосклеротическими свойствами.

Свекольный сок стимулирует гемопоэз, желудочную секрецию и перистальтику кишечника, затормаживает развитие микроорганизмов в кишечнике, способствует выведению холестерина, укрепляет стенки капилляров, ослабляет спазмы сосудов, угнетает рост опухолей, улучшает обмен веществ, благотворно сказывается на функции половых желез, позитивно влияет на зрение. Есть сведения о противовоспалительном и ранозаживляющем эффекте свекольного сока. Употребление сока свеклы целесообразно при спастических колитах, атеросклерозе, тиреотоксикозе, аритмиях, гипертонии, заболеваниях печени, атонии кишечника, хронических запорах. Сырая и квашеная свекла – результативное средство лечения цинги.[4]

В медицине

Фармацевтическая промышленность выпускает препарат ацидин-пепсин (Acidin-pepsinum), способствующий улучшению пищеварения. Средство назначают при диспепсии, гипоацидном (с пониженной кислотностью) и анацидном гастритах.

В народной медицине

  • При железодефицитных анемиях принимают смесь из соков свеклы, редьки и моркови (в пропорциях 1:1:1), трижды в сутки, по столовой ложке.
  • При гипертонии, спазмах сосудов, как легкое слабительное и успокоительное средство принимают свекольный сок с медом (в пропорциях 1:1) или сочетание сока свеклы и клюквы (2:1).
  • При гипертонии на протяжении 4 дней пьют свежий свекольный сок, трижды в сутки, разовый прием – 200 мл.
  • В качестве слабительного средства рекомендуют сок свеклы натощак (100 мл), салат из отварной свеклы.[4]
  • При атеросклерозе сырой свекольный сок, выдержанный в холодильнике не менее 2 часов, принимать по одной трети стакана за полчаса до приема пищи.
  • При гипертонии народные целители советуют настойки. Настойка 1: смешать 400 мл сока свеклы, 250 г цветочного меда, сок одного лимона, 100 мл сока клюквы, стакан водки. Принимать настойку по столовой ложке трижды в сутки за час до приема пищи. Настойка 2: соединить по 200 мл морковного и свекольного сока и 100 мл сока клюквы с 100 мл спирта и стаканом меда. Настаивать смесь в затемненном месте в течение 3 суток. Пить по столовой ложке трижды в сутки.
  • При желчнокаменной болезни полезно народное средство: несколько корнеплодов свеклы очистить, нарезать и варить длительное время, пока отвар не загустеет, до состояния сиропа. Принимать такое снадобье по четверти стакана трижды в сутки до еды. Растворение камней в желчном пузыре при длительном употреблении такого отвара происходит постепенно и сравнительно безболезненно.
  • При лечении злокачественных опухолей применяют средство народной медицины: свекольный сок нужно пить по 600 мл в сутки через равные интервалы времени (разовый прием по 100 мл). Пить сок лучше на пустой желудок за четверть часа до приема пищи, слегка предварительно подогретым. Порцию сока заедают небольшим ломтиком хлеба, квашеной капустой.[6]
  • Для профилактики и лечения авитаминозов залить 2 стаканами кипятка 2 столовых ложки мелко натертой свеклы, ягоды шиповника и черной смородины (по столовой ложке). Дать настояться на протяжении 3 часов, затем процедить и добавить 2 чайных ложки меда. Пить настой по 50 мл дважды в сутки за час до приема пищи. Курс – не менее 2 недель.
  • При артрите приготовить отвар из 400 мл воды, тертой свеклы и измельченных корней лопуха (по столовой ложке). Состав кипятить на малом огне четверть часа, потом процедить. Пить снадобье по столовой ложке 4 раза в сутки за 60 минут до приема пищи. Курс – не менее недели.
  • При хронических запорах полезен состав: крупный корнеплод натереть на терке и смешать с 2 столовыми ложками оливкового масла и чайной ложкой меда. Принимать в небольших количествах перед каждым приемом пищи.[7]

НАРУЖНО:

  • Для заживления ран прикладывают свежую свеклу, натертую на терке. Массу меняют, как только она начинает подсыхать, фиксируют ее на поврежденном участке свекольным листом.
  • При насморке используют свекольный сок (применяют сок, выжатый из отварной свеклы: смачивают ватные тампоны и вкладывают их в ноздри).
  • Кусочки сырых корнеплодов ослабляют зубную боль: их нужно держать во рту, прижимая к больному зубу.[4]
  • При ангине натереть на мелкой терке свежую свеклу и отжать сок. В 200 мл сока влить столовую ложку столового уксуса. Полоскать горло этим составом до 6 раз в сутки.
  • При красном спиральном лишае натертую на терке сырую красную свеклу прикладывать к пораженному месту. Свекольную массу следует сменить при подсыхании.
  • При сухой коже рук, склонной к трещинкам, полезна ванночка: залить ботву от 3 средних по величине корнеплодов и проварить на небольшом огне четверть часа. В слегка остывший отвар добавить мед (из расчета столовая ложка на литр отвара). Парить руки в течение 10 минут. Затем вытереть и смазать питательным кремом.
  • Смягчает кожу рук еще один рецепт: половину средней свеклы отварить и мелко натереть. Залить горячим отваром из свекольных листьев свекольную тертую массу и дать настояться четверть часа. Затем процедить, влить кефир (стакан кефира на литр настоя) и погрузить руки с состав на 15 минут. Смыть теплой водой и смазать руки кремом.
  • Смягчить затвердевшую кожу на ступнях ног поможет ванночка: в отвар из свеклы, сваренной вместе с ботвой добавляют небольшое количество соды. Парить ноги четверть часа. Затем вытереть насухо и увлажнить кремом для ног.
  • Ванночка для ног из свекольных листьев и травы крапивы: составляющих взять по одной части, залить крутым кипятком, дать настояться. Держать ступни в настое не менее четверти часа.
  • Трещины на пятках лечат с помощью мякоти вареной свеклы. Свеклу натереть и добавить к ней немного топленого сливочного масла. Смесь нанести на поврежденную часть пяток и выдерживать четверть часа. Затем смыть теплой водой и хорошо протереть.
  • При чрезмерной потливости ступней на основе отвара из ботвы готовят слабый раствор марганцовки. Ноги погружают в теплый раствор и принимают ванночку 10 минут. Затем ополаскивают не горячей водой и вытирают насухо.[8]
  • При ангине тертую свеклу и морковь (взять по столовой ложке) залить 200 воды, прокипятить 5 минут, затем процедить, добавить столько кипяченой воды, так чтобы получился начальный объем, смешать с чайной ложкой меда и этим составом полоскать горло дважды в стуки.
  • При варикозе делают примочки с отваром: пропущенную через мясорубку свеклу, измельченную кору дуба обыкновенного и плоды каштана конского (каждого ингредиента взять по столовой ложке) кипятить в 2 стаканах воды на небольшом огне 10 минут. Дать настояться полчаса, процедить. Чистую ткань или марлю смачивать в отваре и прикладывать к пораженным местам на ногах на четверть часа. Примочки делать ежедневно, раз в сутки, в течение недели.
  • При варикозном расширении вен эффективна также домашняя настойка: натертую на терке свеклу, цветки белой акации и мед (всего по столовой ложке) заливают стаканом водки. Выдерживают настойку в течение 2 недель в затемненном месте, иногда взбалтывая. После процеживают и растирают ноги каждый вечер перед сном. Курс лечения – 7 дней.[7]

В восточной медицине

Авиценна утверждал, что отвар из свекольной ботвы и свекольный сок лечат трещины на коже, появившиеся из-за холода. Листьям свеклы врачеватель приписывал свойство выводить веснушки.

Свекольный сок Авиценна использовал для лечения бородавок, избавления от вшей; отвар свеклы применял в лечебных повязках, накладываемых на опухоли; проваренной свекольной ботвой исцелял ожоги.

Авиценной описаны ушные капли на основе свекольного сока и средство устранения перхоти.

https://www.youtube.com/watch?v=gAMykE4Akjc

Армянский ученый 15-го века, врачеватель Амирдовлат Амасиаци приписывал свекле свойства афродизиака, способность исцелять тремор, эпилепсию и новообразования.[5]

В научных исследованиях

В начале 20-века в Венгрии доктор Шандор Ференци (психиатр по специальности и основатель Венгерского психоаналитического общества) увлеченно изучал натуральные препараты, которые могли быть применимы в терапии онкологических заболеваний.

Ференци опубликовал труд «Красная свекла как средство дополнительной терапии при лечении больных со злокачественными образованиями». Практической основой для теории о феноменальных лечебных свойствах свекольного сока послужили описанные случаи излечения больных раком желудка, прямой кишки, мочевого пузыря.

Вещества антоцианы (среди них бетаин, из группы полифенолов) способны активно воздействовать на раковые клетки.[9]

Свекла способна улучшить профессиональные достижения спортсменов: в 2012 году исследование, проведенное в рамках научной деятельности «Journal of the Academy of Nutrition and Diabetics», показало увеличение скорости бега на 5 % в той группе испытуемых, в меню которых свеклу включали ежедневно. В 5-километровом марафоне на последних 1,8 км дистанции скорость этих бегунов возросла (по сравнению с так называемой «группой плацебо»).[10]

Антиоксидантые, противовоспалительные сосудоукрепляющие свойства свеклы и ее составляющих, лечебный эффект от употребления свекольного сока являются объектом исследования и в современных медицинских работах и статьях (Т. Клиффорд, Г. Ховатсон, Д. Уэст, Э. Стивенсон, Р. Домингес, Э. Куэнка и др.).[11]

Для похудения

Свекла успешно используется в диетическом питании. Калорийность 100 г свеклы (сырой корнеплод) составляет 43 ккал. По содержанию йода красная свекла занимает одно из лидирующих позиций среди овощей. Это позволяет использовать свеклу при ожирении, угнетении функции поджелудочной железы – для активизации обмена веществ.

Диетические блюда из свеклы включены в канонические системы питания американского врача У.-Г. Хея; японского ученого, профессора К. Ниши (направленные на общее оздоровление и похудение).

В кулинарии

Столовую красную свеклу используют для приготовления традиционных блюд: свекольника, борща, винегрета. Свекла – незаменимый ингредиент разнообразных вторых блюд, закусок и гарниров. Свеклу маринуют, тушат, фаршируют (мясом, рисом, грибами, сыром, овощами) и запекают в сметане. Отварная свекла используется в салатах, для декорирования закусок и фуршетного меню.

Свекла, сочетаясь с продуктами разных категорий, хороша во всех своих вкусовых нюансах: острая свекла по-корейски (с чесноком, уксусом и специями), свекла по-царски (с солеными огурцами), ставший классикой салат из свеклы с черносливом и орехами. Добавляют к свекле изюм, яблоки.

В кулинарии используют как корнеплоды, так и листья свеклы – ботву. Из нее готовят ботвинью (холодный суп на квасе из отварной и протертой свекольной ботвы с добавлением щавеля и зелени), салаты.

Рецепт салата из свекольной ботвы: измельчить молодые листья свеклы (60 г, примерно 2 горсти), посолить по вкусу. Приготовить заправку из лимонного или клюквенного сока (столовая ложка), растительного масла (чайная ложка), рубленого зеленого лука и горчицы по вкусу. Тщательно перемешать компоненты и заправить салат.

Как правильно готовить свеклу?

  • Свеклу не рекомендуется варить в соленой воде – она будет невкусной и менее питательной. Перед концом варки можно добавить кусочек сахара.
  • При хранении свеклы на воздухе в очищенном виде теряется значительное количество витамина С.
  • Свекла, запеченная в духовке, полезнее и вкуснее вареной свеклы и рекомендуется для салатов и винегретов.
  • Варить свеклу нужно так, чтобы вода покрывала корнеплод не более, чем на один сантиметр.
  • Перед тем как смешать овощи для винегрета, надо отдельно заправить свеклу растительным маслом, тщательно перемешать и лишь после этого добавить другие компоненты, таким образом остальные овощи сохранят свой естественный цвет.
  • Свекла в микроволновке представляет собой «ускоренный» и более удобный вариант приготовления свеклы, поскольку варить этот овощ нужно достаточно долго. В микроволновке, вымытая и неочищенная от кожуры свекла, выложенная в рукав для запекания с проколотыми в нем отверстиями, готовится на большей мощности всего-навсего около 10 минут.
  • Чтобы борщ приобрел ярко-красный свекольный цвет, свеклу нужно отварить целиком, затем натереть на терке, посыпать лимонной кислотой (на кончике ножа) и сахарным песком, хорошо перемешать и дать постоять. После этого положить в борщ и дать один раз закипеть. [12]

Напитки

В напитки на основе свекольного сока добавляют клюкву, красную смородину, яблоки, мед. Готовят из свеклы и квас. Для приготовления свекольного кваса понадобится: 400 г свеклы, 1,2 л воды, сахар – по вкусу.

Свеклу вымыть, очистить, нарезать кружочками, сложить в эмалированную или стеклянную кастрюлю, чередуя слои свеклы, нарезанной кружочками со свеклой, нарезанной половинками или четвертинками. Залить свеклу охлажденной кипяченой водой, всыпать сахар. Кастрюлю накрыть марлей и настаивать в теплом месте в течение 5-6 суток.

Чтобы ускорить процесс брожения, можно добавить корочку ржаного хлеба. Затем квас охладить и держать в холодильнике. Использовать как самостоятельный напиток или для приготовления холодных летних супов, окрошки.

В косметологии

В домашней косметике используют свежие корнеплоды свеклы. Косметические рецепты для любого типа кожи:

Чтобы улучшить цвет лица, протереть шею и лицо ломтиком свежей свеклы, дать соку подсохнуть, затем нанести на кожу тонкий слой крема, легонько вбивая его кончиками пальцев.

Маска из свеклы: натереть на мелкой терке сырую свеклу и смешать со сметаной (1:1), нанести на лицо, дать подсохнуть, тщательно смыть теплой водой.

Освежающая маска из свеклы: свежую свеклу натереть на мелкой терке, смешать свекольную массу со сметаной и яичным желтком (всего взять по чайной ложке). Нанести на лицо, выдержать маску полчаса и смыть теплой водой.[12]

Лосьоны из свеклы для разных типов кожи

Лосьон для сухой кожи (для его приготовления использовать воду, в которой варилась свекла): полстакана остывшего свекольного отвара смешать с 100 мл молока, одним желтком и 3 столовыми ложками медицинского спирта, разбавленного водой в пропорциях 1:1. Готовым лосьоном протирать легкими движениями лицо с помощью ватного диска. Хранить лосьон не длительное время в холодильнике.

Лосьон для жирной кожи: приготовить настой из свекольной ботвы и цветков календулы (взять всего по одной части). Запарить растения крутым кипятком и дать настояться. В травяной настой добавить сок одного лимона и 3 столовые ложки спирта.

Лосьоны для нормальной кожи

Вариант 1

Приготовить настой из листьев свеклы, травы мяты и ромашки (1:1:1): залить кипятком и дать настояться. Добавить 2 яичных желтка и 3 столовых ложки водки.

Вариант 2

Отварить четвертинку одной средней свеклы и натереть ее на крупной терке. Свекольную массу запарить 200 мл крепкого настоя из свекольной ботвы, остудить и соединить с 2 столовыми ложками спирта, ложкой меда и одним желтком.[8]

Свекольная вода для волос: полоскание волос свекольной водой применяется при перхоти. Чтобы приготовить свекольный настой, трехлитровую емкость заполняют 1,5 л холодной воды.

В нее вкладывают измельченную ломтями сырую свеклу в таком количестве, чтобы уровень воды поднялся практически до краев. Свекольный настой выдерживают в не затемненном месте 6 суток, до появления на поверхности зеленой плесени.

Воду аккуратно процеживают и используют для полоскания волос после мытья, разводя настой горячей водой.[12]

Для очистки организма

Засоренные шлаками печень и кишечник помогает очистить свекольный квас. Такую чистку считают достаточно мягкой, она относительно легко переносится организмом. Свекольный или свекольно-хлебный квас не только выводит шлаки, но и расправляется с патогенными микроорганизмами в кишечнике.

При болезнях почек, мочевого пузыря, мочекаменной болезни, такой метод очистки противопоказан.

Противопоказано употреблять свеклу в большом количестве при почечнокаменной болезни (прежде всего при оксалурии) и других нарушениях обмена веществ.[4]

Свекла содержит большое количество сахара и неумеренное ее употребление в сыром виде может спровоцировать рост уровня сахара в крови. Свекла при диабете 2-го типа разрешена в вареном виде в согласованных с лечащим врачом количествах.

Лечение свежим соком из сырой свеклы противопоказано при гастрите с повышенной кислотностью (гиперацидном гастрите), пониженном артериальном давлении, гломерулонефрите, диарее, нефротическом синдроме, остеопорозе, воспалительных процессах в желудочно-кишечном тракте (острая стадия), хронической почечной недостаточности и почечнокаменной болезни, язве желудка и двенадцатиперстной кишки (в стадии обострения).

Крайне нежелательно принимать свекольный сок свежеотжатым, целесообразна терапия только отстоянным соком (который выдерживали не менее 3 часов). Свежий сок свеклы может вызвать спазм сосудов, резко снизить артериальное давление, с сопутствующими симптомами в виде легкой тошноты и общей слабости. [7]

Чрезмерное употребление свеклы противопоказано пациентам, страдающим от гемохроматоза и болезни Вильсона (это связано с возможным накоплением меди и железа в организме).[14]

Мы собрали самые важные моменты о пользе и возможном вреде свеклы в этой иллюстрации и будем очень благодарны, если вы поделитесь картинкой в социальных сетях, со ссылкой на нашу страницу:

При покупке надо выбирать круглые или плоскокруглые темноокрашенные корнеплоды: они более сочные и по вкусовым качествам превосходят удлиненные свеколки.

Свежий здоровый корнеплод твердый, плотный, увесистый, с темно-бордовой, красной или бело-красной мякотью.

Для борща предпочтительнее темно-красная свекла, в винегрет кладут свеклу посветлее, для салата используют любую, а заквашивать лучше бордовую свеклу. У спелых корнеплодов хвостик тонкий, а у несозревших полностью — толстый

Корнеплоды без ботвы хранят в полиэтиленовых пакетах в специальных отделениях бытового холодильника. В более крупных масштабах свеклу хранят в ящиках или прямо на полу в подвалах, засыпав песком.

Лучше всего сохраняются корнеплоды свеклы при влажности воздуха 80 % и температуре 2-3 градуса тепла (в пакетах-мешках из очень плотного полиэтилена).

Если свеклу хранят в деревянных ящиках, влажность должна составлять 90 %, а температура хранения – от 0 до 1 градуса. В погребах корнеплоды можно выкладывать в виде круглой пирамиды, пересыпая каждый слой песком.

Не следует хранить свеклу вперемешку с другими овощами (к исключениям относится картофель), это приводит к появлению плесени.[8]

Свекла – овощная, техническая и кормовая культура с мировым именем – представляет собой также низкокалорийный продукт, выделяющийся среди остальных овощных растений высоким уровнем содержащихся в ней сахаров и относительно высоким уровнем – углеводов. Свекла богата антиоксидантами, имеет исключительную питательную ценность и благодаря своим свойствам неоценима с точки зрения лечебного и диетического питания.

Источник: https://edaplus.info/produce/beet.html

Польза и вред вареной свеклы для организма человека

Столовий буряк

Обычно диетологи рекомендуют употреблять овощи в свежем виде. Но свекла — другое дело. Этот уникальный корнеплод после тепловой обработки практически не лишается своих полезных свойств, и, более того, даже приобретает новые.

А еще свекла замечательно сочетается практически со всеми продуктами и способствует их лучшему усвоению. Чтобы сполна оценить все ее эффекты на столе багровый плод должен появляться хотя бы дважды в неделю.

Также важно отметить, что, несмотря на яркий окрас, на свеклу, вопреки когда-то распространенному мнению, практически никогда не возникает аллергическая реакция.

Все чаще ее советуют кушать даже маленьким детям и беременным женщинам.

Польза и вред вареной свеклы при похудении

Вареная свекла рекомендуется для снижения веса по ряду причин:

  • надолго насыщает;
  • клетчатка продукта действует как «щетка», выводя из организма токсины;
  • за счет насыщенности калием и магнием усиливается функция почек и из организма уходит лишняя жидкость;
  • антиоксидант бетаин активирует энергетический и жировой обмены.

Отварной корнеплод также способен нормализовать кислотно-щелочной баланс организма, смещение которого специалисты называют одной из главных причин быстрого набора веса после выхода из диеты.

Не рекомендуется при похудении съедать больше 500-700 г вареной свеклы в сутки, так как она может спровоцировать диарею. Также плохо сочетается овощ с чаем для похудения, если напиток характеризуется слабительным эффектом.

по теме:

Польза и вред салата с вареной свеклой и морковью

Для наилучшего усвоения витаминов такое блюдо рекомендуется заправлять нерафинированным растительным маслом либо сметаной не менее 15 % жирности.

Оба корнеплода содержат ценнейшие красители:

  • морковь — каротин, преобразующийся в организме в витамин А;
  • свекла — антоцианы, по эффективности не уступающие тем, что есть в красном винограде.

Этот салатик способен на многое, включая:

  • улучшение зрения и профилактика катаракты в пожилом возрасте;
  • укрепление иммунитета;
  • снижение вероятности ракового перерождения клеток;
  • повышение выработки гемоглобина;
  • кожа становится моложе, более упругой.

Диетологи рекомендуют такой салатик, заправленный ореховым маслом, будущим мамочкам и женщинам с ПМС для нормализации гормонального фона и защиты нервной системы за счет профилактики дефицита полиненасыщенных жирных кислот Омега-3 и Омега-6.

Будет полезно блюдо и спортсменам как источник аминокислот (триптофан, глицин, тирозин), необходимых для синтеза мышечных волокон и хорошей выносливости.

Этот салат — лучшая еда при гриппе и бронхите, грозящих осложнениями для дыхательной системы. Оба овоща действуют при этих заболеваниях как:

  • жаропонижающее;
  • противовоспалительное;
  • обезболивающее;
  • противоотечное.

При переедании салат может вызвать пожелтение кожных покровов, что объясняется переизбытком в организме каротина. Это не страшно, но на время от блюда придется отказаться.

по теме:

Польза и вред вареной красной свеклы

В народной медицине свекла известна как эффективное антигельминтное средство, но это сырая. Вареный овощ предотвращает заражение паразитами при употреблении прошедших недостаточную тепловую обработку рыбы или мяса животных.

Отварная или запеченная красная свекла не противопоказана при сахарном диабете и, более того, может понижать уровень глюкозы и повышать чувствительность клеток к инсулину.

Корнеплод богат крахмалом, за счет чего:

  • понижает уровень холестерина;
  • действует как обволакивающее и заживляющее на слизистые ЖКТ.

Салат из отварной свеклы с черносливом и орехами рекомендуют есть при сердечно-сосудистых заболеваний для:

  • нормализации ритма;
  • уменьшения ломкости сосудов;
  • предупреждения тромбообразования.

Употребление вареной красной свеклы следует ограничить при хроническом пониженном артериальном давлении (гипотонии).

по теме:

Польза и вред вареной свеклы для печени

Бетаин в составе вареной свеклы обладает свойством регенерировать ткани печени. Еще отварной овощ:

  • способствует накоплению в печени витамина D;
  • предотвращает ожирение органа;
  • ускоряет кровоток, что буквально омолаживает клетки;
  • усиливает насыщение крови кислородом, что предупреждает гипоксию органа;
  • принимает участие в синтезе печенью белков иммунитета;
  • нормализует количество вырабатываемой желчи.

И наконец, стоит сказать, что вареная свекла в отличие от свежей не содержит специфических токсичных (пусть и в малой мере) для печени соединений.

по теме:

Лучше отказаться от вареной свеклы при наличии в желчных протоках печени камней или песка.

Источник: https://zen.yandex.ru/media/id/5cf8cbac9bfcfa00b1cda384/5d70a5085eb26800adcc0762

Столовий буряк

Столовий буряк

Сорти столового буряку вражають своєю різноманітністю. Кожен сорт має особливості умов зберігання, приготування і певні корисні властивості.

Буряк, яку використовують в приготуванні супів і салатів — це столовий буряк. У неї товстий м'ясистий корінь і вона має темно-червоний або червоний колір.

Крім столового буряка є дикорослі однорічні сорти, з тонким коренем. Йдеться про такі сортах, як кормова, кореневої, що стелеться і інші.

Популярністю користується цукрові буряки, яка вирощується для отримання цукру або для корму тварин. Столовий буряк також має різновиди — листова і коренеплідна.

Один коренеплід столового буряка містить близько 2% білка і 17 мг аскорбінової кислоти на сто грамів сирого овоча. Буряк це лідер за вмістом йоду.

Для збереження корисних властивостей, буряк рекомендується готувати на пару або варити.

Хімічний склад столового буряка

Хімічний склад буряка залежить від її сорту. В їдальні буряках міститься близько 20% сухої речовини, основна частина якого цукор (від 9 до 15%). Цукор складається з 3% сахарози і 2% фруктози і глюкози.

До її складу входять мінеральні солі — магній, калій, кальцій, фосфор, марганець і залізо (приблизно по 1%). Також хімічний склад столового буряка багатий білком, жирами і вуглеводами.

Буряк багатий клітковиною, органічними кислотами (щавельная, лимонна, винна і яблучна), пектин. Що стосується вітамінів, то в буряках є вітаміни В1, РР, В2, йод.

Столовий буряк відноситься до холодостійких дворічних культур. На першому році дозрівання формується коренеплід і розетка листя, а на другому році, овоч дає насіння і розгалужений стебло. Оптимальною температурою для вирощування буряка, вважається 20-25 ° С.

[1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8], [9], [10], [11]

Властивості столового буряка

Основні властивості столового буряка використовуються в харчовій індустрії, косметології та народній медицині. Цінність буряків — це її широке застосування. Буряк відмінно зберігається і може зберігати свої корисні властивості протягом 12 місяців. Буряк використовують в кулінарії і консервної промисловості. З неї готують салати, гарніри, борщі і багато іншого.

Буряк має лікувальні властивості і використовується як дієтичний продукт. Овоч підходить для людей з хворобами травного тракту, діабетом, захворюваннями серцево-судинної системи. Регулярне вживання буряка сприяє зміцненню кровоносних судин і виведенню холестерину з організму. Овоч запобігають утворенню пухлин і покращують зір. А квашена столовий буряк — це відмінний засіб проти цинги.

Користь столового буряка

Користь столового буряка криється в її властивості. Столовий буряк має приємний смак, світлі кільця на зрізі і буває червоного або темно-червоного кольору.

Листя буряка багаті вітаміном А, тому їх використовують для приготування салатів. Столовий буряк багата на вітамін С, вітаміни групи РР і В.

Корисні властивості вареної буряків зберігаються навіть після теплової обробки, чого не скажеш про інших овочах.

Столовий буряк — це справжнє джерело корисних вітамінів і мінералів. У ній містяться вуглеводи, фруктоза, глюкоза і сахароза. Недавні дослідження підтвердили, що буряк зберігає молодість і відмінно виводить токсини і холестерин. Овоч має захисну дію від важких металів, а пектин в складі столового буряка попереджає захворювання кишечника.

Шкода столового буряка

Шкода столового буряка залежить від індивідуальних особливостей організму людини, який її використовує.

Деякі дієтологи не рекомендують вживати столовий буряк в сирому вигляді, людям, які страждають від печії, внутрішніх кровотеч, коліту або будь-яких проблем з шлунково-кишковим трактом.

Буряк може викликати алергічну реакцію на шкірі, привести до збільшення лімфовузлів і набряків носоглотки.

Буряковий сік заборонено пити людям з сечокам'яної хвороби або нирковою недостатністю. Так як буряк робить камені в нирках важче і загострює симптоми захворювання.

Свіжий буряковий сік може привести до спазмів і не рекомендується до вживання протягом перших двох годин після приготування.

Якщо ви зібралися провести чистку організму або посидіти на буряковій дієті, то обов'язково проконсультуйтеся з дієтологом.

Калорійність столового буряка

Калорійність столового буряка в порівнянні з іншими овочами досить висока. Так, в ста грамах свіжого буряка міститься 42 кілокалорії. Харчова цінність столових буряків представлена 1,5 г білків, 8,8 г вуглеводів і 0,1 г жирів. Буряк містить бетаїн і амінокислоти, які захищають печінку і допомагають їй працювати. А буряковий сік-це відмінна терапія в лікуванні раку прямої кишки.

Страви з буряка відмінно втамовують голод і не впливають на стан фігури. Буряк корисно їсти для поліпшення роботи кишечника і травної системи. Але столовий буряк краще не вживати людям з сечокам'яною хворобою, захворюваннями нирок і сечового міхура. Рекомендується обмежити вживання буряка через щавельного кислоти, яка входить в хімічний склад овоча.

[12]

Рецепти із столового буряка

Рецепти із столового буряка вражають своєю різноманітністю. Буряк використовується для приготування перших страв, закусок, салатів і навіть десертів. Буряк використовується в кулінарії багатьох країн світу. Столовий буряк відмінно поєднується з бобовими, багатьма крупами і м'ясом. Давайте розглянемо декілька рецептів із столового буряка, які можна приготувати в домашніх умовах.

  • Мочена буряк — буряк помити, скласти в каструлю або бочку і залити водою. Ємність з буряком необхідно поставити в темне прохолодне місце, відмінно підійде льох або підвал. Через час буряк пустить сік, який теж можна вживати. Наполягати буряк необхідно протягом трьох-чотирьох тижнів.
  • Квашена столовий буряк — насамперед необхідно приготувати розсіл. Для розсолу потрібно десять літрів води і 300-350 г солі. Чисту буряк з обрізаної верхівкою і хвостиком укласти в каструлю або бочку, залити розсолом і покласти під гніт. Столовий буряк повинна кваситиметься протягом двох тижнів, після цього її можна їсти.
  • Столовий буряк зі сливою — зваріть буряк, поріжте її на шматочки і складіть в скляну банку, поклавши між рядами овоча плоди сливи і прянощі (гвоздика, лимонник). Банки необхідно залити гарячим розсолом. Розсіл готується з розрахунку на літр води, 20 г солі і 100 г цукру. Банки закочуються, і виходить відмінна консервація.
  • Сік із столового буряка — буряк проварити і подрібнити. Сік віджати і змішати з лимонною кислотою (не більше 5 грамів). Сік можна пити або ж законсервувати і вживати як повноцінний вітамінний комплекс в зимову пору року.

Салат із столового буряка

Салат із столового буряка — це просте, але шалено смачна страва, яке дуже просто і швидко готується. Отже, для приготування бурякового салату вам будуть потрібні: 

  • Столовий буряк (невелика).
  • Чорнослив.
  • Волоський горіх.
  • Майонез.
  • Зубок часнику.

Буряк необхідно зварити і перетерти на дрібній тертці. Чорнослив і волоські горіхи нарізати на невеликі шматочки (горіхи можна потерти на тертці або подрібнити в блендері). Часник нарізати на дрібні шматочки або натерти на тертці. Всі інгредієнти змішати і заправити ложкою майонезу. Салат дуже поживний і смачний.

Ще один салат із столового буряка готується з маринованих огірків, вареного буряка, консервованого горошку та цибулі порею. Інгредієнти нарізаються кубиками і заправляються ложкою сметани і ложкою майонезу.

Їдальня маринована буряк

Їдальня маринована буряк — це смачна і корисна закуска. Пропонуємо вам рецепти для приготування маринованого буряка. 

  • Буряк необхідно вимити і проварити в підсоленій воді до розм'якшення. Після цього буряк повинна охолонути і з неї потрібно зняти шкірку. Потім буряк нарізати тоненькими пластинками і скласти в заздалегідь стерилізовані банки з прянощами. Буряк заливають 60 мл 9% оцту (з розрахунку на літрову банку) і окропом-маринадом. Банки пастеризуються протягом години при температурі в 60 °.
  • Заздалегідь вимитий буряк потрібно проварити, охолодити і очистити від шкірки. Після цього столовий буряк можна нарізати пластинками або кубиками, а якщо плоди маленькі, то маринувати цілком. Подрібнений овоч розкласти по банках і додати прянощі. Як і в першому рецепті, банки необхідно залити маринадом. Для приготування маринаду змішайте 40-50 г цукру і стільки ж солі з 60 мл оцту з розрахунку на літр води. Маринад потрібно прокип'ятити і розлити ще гарячим по банках.

Ікра із столового буряка

Ікра із столового буряка дуже популярна страва, яке можна їсти в якості смачного доповнення з кашами та іншими овочами. Давайте розглянемо рецепт бурякової ікри.

На 1 кг ікри із столового буряка:

  • 500 г буряка.
  • 100 г цибулі.
  • 100 г помідорів.
  • 200 г моркви.
  • Рослинна олія, оцет, сіль, перець і інші прянощі.

Варений буряк очистити від шкірки, подрібнити до кашоподібного стану і поставити гаситися на слабкому вогні на дві години.

Як тільки буряк згасити, її потрібно викласти на сковороду і обсмажити з рослинною олією і спеціями протягом 30 хвилин. До обсмаженої буряках додати нарізані часточками помідори, цибулю, моркву, оцет і прожарити протягом 20-30 хвилин.

Готову ікру можна розкласти по банках і законсервувати або вживати як закуску, доповнення до м'ясних страв і рибі.

[13]

Лікувальні властивості столового буряка

Лікувальні властивості столового буряка відомі і широко застосовуються в косметології і деяких лікарських препаратах.

Але найчастіше буряк використовують в народній медицині, так як вона цінується своїми лікувальними властивостями. Буряк має проносний ефект, тому допомагає при запорах.

Досить випити склянку бурякового соку натщесерце або з'їсти салат з буряка і проблема з роботою кишечника буде вирішена.

Буряк надасть лікувальні властивості і для людей з недокрів'ям, допоможе при важких захворюваннях і занепаді сил. Вітамінний комплекс буряка допомагає відновити імунну систему. Тому її рекомендується вживати при патологіях, які пов'язані з крихкістю і патологічними станами стінок кровоносних судин. Буряк відновлює роботу травної системи і позитивно впливає на стан шкіри.

Зберігання столового буряка

Зберігання столового буряка вимагає особливих умов. Столовий буряк відноситься до холодостійких овочів, і її зберігання залежить від сорту і умов вирощування. Овоч необхідно зберігати в прохолодному темному місці.

Столовий буряк не вимоглива до умов зберігання, оскільки має товсту шкірку і відмінно зберігає свої властивості протягом тривалого періоду часу. Крім того, пошкоджена буряк здатна зарубцьовуються. В середньому, буряк зберігається протягом 6-10 місяців, з умовою, що вона не пошкоджена.

А ось буряк без шкірки зберігається не більше трьох місяців і втрачає свої корисні властивості.

Столовий буряк — цінний овоч з масою корисних властивостей. Популярність буряка в тому, що вона використовується в кулінарії і народній медицині. Овоч має приємний смак і не вимогливий до умов зберігання.

Источник: https://ua-m.iliveok.com/food/stolovyy-buryak_113483i16122.html

Свекла столовая: полезные свойства, выращивание, сорта, агротехника, рецепты

Столовий буряк

Свекла столовая (Beta vulgaris subsp. esculenta) в диком виде не обнаружена, но ее предки обитали по берегам Средиземного моря в Африке. Азии и Европе. Свекла произошла от спонтанного скрещивания нескольких видов.

Культивировать ее начали за много веков до нашей эры. Первоначально людей заинтересовали сочные листья растения, со временем были созданы сорта листовой свеклы, или мангольда.

Древние земледельцы примерно в IV веке до нашей эры обратили внимание на утолщенные корни свеклы.

С этого времени начался отбор растении и создание сортов, образующих корнеплоды. Свеклу почитали многие европейские народы. К славянам она попала из Византии. В Киевской Руси этот овощ знали и разводили. Сейчас свеклу выращивают во всем мире, но особенно широко — в умеренном поясе Северного полушария. В России свеклу культивируют от южных районов до Крайнего Севера.

https://www.youtube.com/watch?v=We7H8QREsw8

Свекла столовая — двулетнее растение. В первый год развивает утолщенный мясистый стержневой корень (корнеплод) и розетку листьев.

Листья треугольной или продолговатой формы, часто с волнистыми краями, гладкие, волнистые или гофрированные. Черешок и центральная жилка окрашены в интенсивный бордовый цвет, иногда и листовая пластинка красно-зеленая.

По форме корнеплод бывает плоский, округлый, овальноудлиненный, конический в зависимости от сорта и условий выращивания.

Наружная окраска от красно-фиолетовой до черно-фиолетовой. Мякоть красная или малиновая различных оттенков, с выраженными кольцами. Причем количество колец на поперечном разрезе корнеплода соответствует числу листьев. Чем больше листьев, тем больше колец и крупнее корнеплод.

На второй год из корнеплода вырастает разветвленный прямостоячий или раскидистый цветоносный стебель высотой от 0,5 до 2 м. Цветки пятилепестковые,обоеполые, мелкие, зеленоватые с красной пигментацией, с ланцетовидными остроконечными прицветниками собраны в рыхлые пучки на верхушках стеблей.

Плод — коробочка, расположен в соплодии — клубочке, образованном из сросшихся цветков. В зависимости от числа сросшихси цветков клубочки содержат от 2 до 7 семян, заключенных в общую твердую оболочку. Семя свеклы почковидной формы, покрыто блестящей краснокоричневой оболочкой.

Семена сохраняют всхожесть 6-7 лет.

Полезные свойства

Столовую свеклу высоко ценят за вкусовые качества. Она содержит небольшое количество органических кислот: молочной, винной,яблочной, щавелевой, лимонной.

Растение богато углеводами, содержит витамины С (10-20 мг% в корнеплодах и до 39 мг% в листьях), В1, В2, В6, РР, каротин, пантотеновую и фолиевую кислоты.

В столовой свекле найден витамин U, обладающий ранозаживляющим, противосклеротическим и антиаллергическим действием. В свекле этого витамина меньше, чем в капусте, но он хорошо сохраняется после тепловой обработки.

Культура лидирует среди овощей по накоплению микроэлементов, особенно много в ней цинка и йода. Магний, содержащийся в корнеплодах, регулирует тонус кровеносных сосудов, препятствует образованию тромбов.

Свекла богата щелочными соединениями, помогающими поддерживать кислотно-щелочной баланс в организме.

В корнеплодах обнаружено уникальное вещество бетаин, содержание которого составляет примерно 80-140 мг на 100 г сырого вещества корнеплодов.

Свекольный бетаин способствует усвоению белков, улучшает работу печени, регулирует жировой обмен. Он присутствует и в корнеплоде, и в листьях свеклы, при нагревании практически не разрушается. Корнеплоды свеклы активизируют пищеварение и обмен веществ, обладают мочегонным, слабительным и противоязвенным эффектом.

Пектиновые вещества защищают организм от воздействия радиоактивных и тяжелых металлов, задерживают развитие вредных микроорганизмов в кишечнике, способствуют выведению холестерина. Красные пигменты свеклы обладают способностью снимать спазмы, понижать кровяное давление, повышают прочность кровеносных капилляров, что важно при сердечно-сосудистых нарушениях.

Употребляют свеклу в сыром, отварном и тушеном виде. Из нее готовят салаты, винегреты, первые и вторые блюда, соусы, а также сушат, маринуют и консервируют. Корнеплоды свеклы в отличие от многих других овощей прекрасно сохраняют питательные качества в течение года.

Условия выращивания

Подробнее…

Свекла — холодостойкая культура, но более теплолюбива, чем морковь. Семена начинают прорастать при температуре выше 4°. всходы появляются через две недели и переносят кратковременные заморозки до -1°, а взрослые корнеплоды повреждаются при температуре -2°. Оптимальная для роста и развития растений температура 15-25°.

При температуре ниже 8° их рост практически прекращается. В холодное и сырое лето уже в первый год жизни появляются цветоносные стебли, что резко снижает урожай.

Свекла отличается наибольшей требовательностью к интенсивности освещения. Она плохо переносит загущенные посевы и затененные участки. По сравнению с другими овощными растениями столовая свекла довольно засухоустойчива.

Временный недостаток влаги в верхних слоях почвы переносит благодаря мощной, глубоко проникающей корневой системе.

В длительные засушливые периалы эта культура требует полива, но избыток влаги и близость грунтовых вод неблагоприятны для нее.

Наиболее пригодны для свеклы суглинистые почвы, хорошо заправленные органическими удобрениями с нейтральной или слабокислой реакцией. Растение не переносит кислых почв.

Там, где рН почвенного раствоpa равен 5 и ниже, наблюдаются массовая гибель всходов, замедленный рост, сильное покраснение листьев, корнеплод образуется уродливый или вообще отсутствует.

Получить хорошие урожаи корнеплодов на кислых, глинистых, подзолистых и торфяных почвах позволяет их известкование. Из минеральных удобрений столовая свекла в наибольшей мере нуждается в первой половине вегетации в азоте.

В конце вегетации возрастает потребность в калии. Этот элемент ускоряет созревание корнеплодов, повышает их качество, лежкость и устой чивость к болезням. Необходимость в микроэлементах (бор, медь, марганей, цинк и др.

) невелика и, как правило, удовлетворяется запасами их в почве. Однако недостаток железа, магния, марганца вызывает хлороз растений, недостаток бора — гниль сердечка (на поверхности корнеплодов появляются темноокрашенные участки пробковой ткани).

Недостаток меди приводит к загниванию.

Столовая свекла не выносит повторных посевов. Эта культура требовательна к предшественникам, ее надо размещать после растений, под которые вносили органические удобрения (огурец, капуста ранняя, картофель ранний). Не рекомендуется выращивать столовую свеклу после корнеплодных культур.

Агротехника

Участок под свеклу готовят с осени, на кислых и тяжелых почвах вносят песок и известь. Однако нельзя допускать избытка известкового материала, так как корнеплоды при этом поражаются паршой.

Органические удобрения рекомендуется вносить под предшественник. Бедные и малоплодородные почвы дополнительно заправляют перегноем или компостом (3-4 кг на 1 кв. м под перекопку).

Одновременно вносят по 35 г фосфорных и калийных удобрений на 1 кв. м.

Весной плотные почвы перекапывают немного мельче и тщательно разделывают верхний слой. На почвах с близким стоянием грунтовых вод под свеклу формируют высокие гряды. Весной вносят азотные удобрения (аммиачная селитра — 35 г на 1 кв. м). При необходимости дополнительно дают микроэлементы — бор и магний.

Соплодия свеклы требуют много воды для набухания и прорастания, поэтому семена перед посевом следует замочить в теплой воде в течение 2-3 суток, чтобы ускорить их прорастание.

В середине мая, когда почва достаточно прогреется, высевают семена столовой свеклы для летнего потреблении, с конца мая до середины июня для зимнего хранения. На ровной поверхности семена высевают в рядки через 45 см. На грядке делают бороздки на расстоянии 20-30 см. В рядках семена раскладывают через 2—3 см, а одно-двухростковые семена — через 10—12 см.

Глубина заделки семян не должна превышать 2—3 см на тяжелой почве, 3-4 см — на легкой. В начальный период появления всходов особую опасность представляет почвенная корка. Чтобы избежать ее образования, рядки после посева мульчируют небольшим слоем перегноя или торфа. Подзимние посевы холодостойкими нестрелкующимися сортами позволяют получить раннюю продукцию.

Семена в этом случае высевают, когда установятся устойчивые холода. Под свеклу отводят возвышенный, защищенный от ветра участок с легкими почвами. Норму высева увеличивают на 20-25%, грядку после посева мульчируют торфом или перегноем. Первое прореживание растений многосемянных сортов свеклы выполняют в фазе 1-2 настоящих листьев, оставляя между растениями 2 см.

Наиболее крупные из выдернутых сеянцев можно распикировать на свободные места, укоротив немного кончик корня для лучшего ветвления. Эту операцию рекомендуется проводить в пасмурную, дождливую погоду. При пересадке растения поливают и притеняют травой или листьями.

Второе прореживание проводят спустя 2-3 недели после первого, оставляя расстояние между ними 6-8 см. Корнеплоды ранних сортов к этому времени достигают 3-5 см в диаметре и могут служить пучковой продукцией. Оптимальная густота после прореживания 30-40 растений на 1 кв.

м.

Систематически удаляют сорняки и одновременно рыхлят почву между рядами, постепенно увеличивая глубину рыхления. Рыхления проводят регулярно до уборки, так как идет активный рост корнеплода. При засушливой погоде свеклу рекомендуется поливать 2-3 раза в неделю по мере необходимоста. В период интенсивного формирования корнеплодов нельзя допускать больших перерывов между поливами.

Но за месяц до уборки корнеплодов поливы прекращают, чтобы они успели вызреть. Если во время уборки жарко и сухо, то желателен предуборочный полив (за неделю), чтобы обеспечить насыщение клеток влагой. Корнеплоды в таком случае будут лучше храниться. На богатых плодородных почвах свекла в подкормках не нуждается.

Подкармливают ее только на очень бедных почвах или в том случае, если перед посевом не вносили удобрения. Избыточные подкормки вызывают накоплен ие нитратов в корнеплодах. Удобрения лучше применять только в первой половине лета. Подкармливать растения начинают с появлением настоящих листьев, сразу после первого прореживания, желательно в жидком виде.

Рекомендован раствор — натриевая селитра (30 г), суперфосфат (50 г), хлористый калий (25 г) на 10 л воды. Расход — 10 л на 15 non м. При подкормке нитрофоской дополнительно дают 1 г борной кислоты на 10 л раствора.

Через 3-4 недели, когда начинается налив корнеплода, растения подкармливают органическими удобрениями (раствором коровяка). Свекла будет более сладкой, если в конце августа полить ее 1%-ным раствором поваренной соли.

За 1-1,5 месяца до уборки корнеплодов подкормки следует прекратить.

Убирать свеклу можно выборочно по мере спелости. Окончательно ее выкапывают в конце сентября — начале октября, до наступления заморозков, раньше, чем морковь.

Даже легкое подмораживание корнеплодов (особенно цилиндрических) приводит к их загниванию в период хранения. Растения выдергивают или подкапывают лопатой, затем отряхивают от земли, обрезают листья.

При обрезке ботвы оставляют черешки до 1 см. Перед тем как заложить на хранение корнеплоды подсушивают на воздухе.

Сорта

В Государственном реестре селекционных достижений зарегистрировано 95 сортов и гибридов свеклы столовой.

  • Раннеспелые:
    • с округлым корнеплодом — F1 БЕТТОЛЛО, БИКОРЕС, БОЛТАРДИ, F1 ВОДАМ, НОХОВСКИ, F1 ЭКШЕН;
    • с плоским корнеплодом — ГРИБОВСКАЯ ПЛОСКАЯ А 473;
    • с цилиндрическим корнеплодом — КОЗАК.
  • Среднеранние:
    • с округлым и плоскоокруглым корнеплодом-АКЕЛАРЗ, БОНЕЛЬ, БОРДО 237, БРАВО, БОРДОВАЯ ВНИИО, ВИРОВСКАЯ ОДНОСЕМЯННАЯ, ЛИБЕРО, F1 ПАБЛО, ПОДЗИМНЯЯ А 474, РУССКАЯ ОДНОСЕМЯННАЯ;
    • с цилиндрическим корнеплодом — ВОЛШЕБНИЦА, РЕГУЛЬСКИ ЦИЛИНДЕР.
  • Среднеспелые:
    • с округлым и плоскоокруглым корнеплодом — БОНА, БОРДО ОДНОСЕМЯННАЯ, F1 БОРО, ДАЧНИЦА, ДАША, ДВУСЕМЯННАЯ ТСХА, ПАРКА, МУЛАТКА, F1 РОНДА, СМУГЛЯНКА;
    • с цилиндрическим корнеплодом — F1 РОКЕТ, СЛАВЯНКА, ЦИЛИНДРА.
    • Среднепоздний:
    • с округло-овальными корнеплодами — ОДНОРОСТКОВАЯ.

Вопрос — ответ. почему свекла вырастает с «бородой»?

Обычно на корнеплоде образуется много корешков, если при пикировке обрывается тавный корень. И чем большая часть корня обрывается, тем сильнее вырастает «борода». Замечено, что вкусовые качества стандартной и «бородатой» свеклы одинаковые. При хранении такой свеклы изменений тоже не обнаруживается.

Рекомендуется при пикировке сеянцев не обрывать корни больше чем на четверть длины, поскольку стержневой корень превращается в мочковатую корневую систему. Избежать прореживания и пикировки можно, если высевать одноростковые сорта свеклы (Бордо односемянная, Вировская односемянная, Двусемянная ТСХА, Одноростковая, Русская односемянная).

Кулинарные рецепты. икра из свеклы

Свекла — 500 г, 1 луковица, 1 ч. ложка сахарного песка, 2 ст. ложки томатной пасты, 3 ст. ложки подсолнечного масла, перец и соль по вкусу. Свеклу испечь, очистить, и натереть на терке.

Смешать с натертым на терке репчатым луком, посолить и поперчить по вкусу. Добавить сахарный песок, томатную пасту, перемешать, выложить на сковородку.

Жарить на малом огне на подсолнечном масле 30 минут.

Свекла с хреном

Свекла — 300-400 г, хрен — 3-4 ст. ложки, сметана — 3 ст. ложки, соль и зелень по вкусу. Свеклу отварить, нашинковать тонкой соломкой, смешать с тертым хреном, добавить сметану по вкусу, перемешать, уложить в салатник и украсить зеленью.

Мангольд (Beta vulgaris ssp. vulgaris var. flavescens crispa) — двулетнее растение. В первый год образует розетку крупных листьев и разветвленный, иногда слабо утолщенный корень. Подземная часть мангольда грубая, в пищу не пригодна. На второй год вырастают разветвленные цветоносы, формируются семена, похожие на семена свеклы

Подробнее…

doclvs.ru

Внимание! информация на сайте не является медицинским диагнозом, или руководством к действию и предназначена только для ознакомления.

Источник: https://doclvs.ru/medlechplant/svekla.php

Кращі сорти столового буряка

Столовий буряк

25 февраля 2019

Буряк здавна є одним із самих відомих та популярних овочів. Він придатний до зимового зберігання. Але, щоб отримати добрий врожай цих корнеплодів, варто знати як підібрати сорти буряка для посадки.

Існує безліч сортів столового буряка і при виборі треба враховувати те, що вони поділяються за особливостями: термін дозрівання, пристосованість до кліматичної зони або ґрунту.Тільки з кращого буряка можна приготувати смачні салати, супи, борщі, закуски і соління.

У цій статті ми зробимо коротенький огляд самих популярних сортів столового буряка.

Буряк розділяється на 3 групи по терміну дозрівання, це: раній, середній та пізній.

Ранні сорти буряка

Вирощуючи ранні сорти столового буряка ви можете дозволити собі ласувати безліччу страв з цього смачного та корисного овоча ще влітку, відразу після сбору врожаю. Ранні сорти вживаються без термічної обробки. Насіння у таких сортів висівається раніше за інше, а урожай можна збирати вже через 75-110 днів.

Бордо 237
Високопродуктивний холодостійкий сорт. Від посіву до збирання — 90-100 днів. Коренеплід округлий і плоско-округлий, бордового кольору, м'якоть соковита, ніжна, сахариста. Маса коренеплоду 230-350 г. Зберігається 6-7 міс. Сорт стійкий до стрілкування.

Зепо F1 

Гібрид толового буряка, який цінується за високу і стабільну врожайність, підвищений вміст цукрів і бетаніну, має підвищену здатність виводити з організму радіонукліди. Для фуражу не використовується. Відрізняється ідеальним поєднанням форми коренеплоду і забарвлення його в розрізі.

Єгипетський плаский
Холодостійкий сорт буряка. Цінується за темно-фіолетову соковиту м'якоть, відмінну лежкість і високі товарні якості. Використовується для зберігання, вживання в свіжому вигляді і переробки. Віддає перевагу родючим легким ґрунтам. Особливо вимагає зволоження в період проростання насіння, утворення й росту коренеплодів.

Середні сорти столового буряка

Середньостислі сорти буряка добре переносять посів на зиму, а літня посуха не шкодить формуванню плодів. Вони мають більше тривалий термін зберігання, ніж ранні сорти та також поділяються на кілька видів, що треба враховувати при вибрі насіння.

Борщовий
Високопродуктивний холодостійкий сорт столового буряка. Від посіву до збирання — 90-100 днів.Корнеплоди кругленькі або оплоскокрулглі, в  ґрунт занурені до половини. М'якоть соковита, ніжна, сахариста. Сорт стійкий до стрілкування, зберігвється до 7 місяців. Вирощується на  будь-яких грунтах.

Делікатесний
Коренеплоди столового буряка Делікатесний мають округлу форму з гладенькою поверхнею, відміння смакові якості та добре зберігаються.  Вегетаційний період від сходів до технічної стиглості 105-115 днів. Внутрішня структура темно-бордового забарвлення, соковита і ніжна. Сорт підхлдить для вирощування в усіх регіонах України, прекрасно росте при прохолодній погоді.

Пізні сорти столового буряка

Вони мають довгий період зростання, відрізняються стійкісттю до весняних та осінніх заморозків та до літньої спеки. В прохолодному місті буряк пізніх сортів може зберігатись аж до збору нового врожаю, а втрата маси та зовнішнього вигляду при цьому майже непомітна.

Циліндра
Червоний буряк Циліндра отримав свою назву через циліндричну форму. Цей сортдобре перенесе і заморозки, і спеку. Дозріває через 101-120 днів. З сотки збирається до 120 кілограм плодів.

Корнеплоди невеликі, довжиною 25-32 см, але при доброму догляді можуть досягати ваги 700 грам. Має приємний смак, соковита та яскрава, без кілець з тоненькою шкірочкою. Зберігається до 9 місяців.

Важливо, що цей сорт буряка стійкий до хвороб та шкідників.

Таунус F1
Буряк Таунус F1 – високоврожайний гібрід столового буряка для тривалого зберігання, переробки та свіжого вживання. Має високі смакові і та товарні якості. При правильному зберіганні  збереже свій товарний вигляд та чудовий смак до травня.

Також можна виділити сорти буряка Червона Куля, Атаман, Детройт. Вони ціняться за високи смакові якості та універсальність при вживаннні. У нашому магазині великий вибір насіння буряка – кожен знайде саме те, що йому потрібно.

Всі ці сорти буряка при грамотному проведенні агротехнічних робіт дадуть відмінний та щедрий врожай високоякісних плодів, чого ми вам щиро бажаємо.

Полезная статья? Поделитесь с друзьями:

← Подготовка деревьев к веснеЯк правильно вибрати горщик… →

Источник: https://dim-sad-gorod.com/publications/kraschi-sorti-stolovogo-buryaka/

Refy-free
Добавить комментарий